Дог Роккі підійшов, обнюхав обох і гидливо відійшов.

– Поїхали додому, Лазарю, – сказала жінка. – Поїхали, дурнику.

Чотириокий розігнувся.

Скляна, весняна, летка веселка палахкотіла в його короткозорих очах.

– Поїхали, – здивовано сказав він. – Сірий, заводь тарантас.

– Ага, – кивнув меланхолійний шофер.

 

Гицель вибрався з підвалу й уважно дивився машині вслід. Потім бомж підняв голову і зустрівся поглядом зі Степаном Полікарповичем, що висунувся у відкрите вікно. Старий пригрозив бомжу пальцем і сховався за завісою.

– Ей! – заволав Жора М’ясник від чорного входу в «Гастроном». – Ну, люди! Таке бухло ногами топчуть!.. звірі, не люди…