Дог Роккі підійшов, обнюхав обох і гидливо відійшов.
– Поїхали додому, Лазарю, – сказала жінка. – Поїхали, дурнику.
Чотириокий розігнувся.
Скляна, весняна, летка веселка палахкотіла в його короткозорих очах.
– Поїхали, – здивовано сказав він. – Сірий, заводь тарантас.
– Ага, – кивнув меланхолійний шофер.
Гицель вибрався з підвалу й уважно дивився машині вслід. Потім бомж підняв голову і зустрівся поглядом зі Степаном Полікарповичем, що висунувся у відкрите вікно. Старий пригрозив бомжу пальцем і сховався за завісою.
– Ей! – заволав Жора М’ясник від чорного входу в «Гастроном». – Ну, люди! Таке бухло ногами топчуть!.. звірі, не люди…